2016-й рік для Києва: час викликів та нестандартних рішень

На фоні хронічної турбулентності на Печерських пагорбах, що з високою ймовірністю спостерігатиметься весь нинішній рік,  політична ситуація на Хрещатику має всі шанси стати взірцем стабільності та конструктиву. Проте, в разі проведення дострокових виборів до Верховної Ради, столицю лихоманитиме серйозно.

Дострокові парламентські вибори — не єдиний дестабілізуючий фактор, який неминуче внесе пожвавлення в київську політику нинішнього року, і з врахуванням якого будуть діяти ключові гравці міського рівня, організовуючись у групи підтримки «старших» колег. Але парламентські вибори більшість експертів прогнозують на осінь. А вже на початку лютого мають стартувати виборчі перегони до відновлених після п’яти років забуття районних рад. Вибори призначені на 27 березня. Безумовно, від «районної кампанії» не варто очікувати такого загострення пристрастей, як минулої осені, проте лідери різноманітних партій навряд чи відмовляться розім’яти політичні м’язи та максимально гучно заявити про себе в столиці. Всі партії, що потрапили до Київради, намагатимуться закріпити свій успіх, а ті, що восени «вилетіли» з неї – повернути своє представництво хоча б на районному рівні. Та й нові проекти, вочевидь, охоче проведуть заміри власної електоральної підтримки через вибори.

В рамках процесу децентралізації районні ради отримають додаткові повноваження, а обраний голова ради стане очільником району. Нині ж пропозиції щодо кандидатів на посади голів райдержадміністрацій надає столичний мер, тож після відновлення райрад його вплив на вирішення кадрових питань дещо зменшиться. Міський голова прагнутиме зберегти контроль над районами і очолювана ним партійна команда  буде налаштована на отримання максимально високого результату на виборах до райрад. Для соратників Віталія Кличка  головним опонентом на них будуть не політичні конкуренти, а традиційні проблеми, що переживає місто в зимовий період. Засніжені дороги та ожеледиця на тротуарах в додаток до високих комунальних тарифів вплинуть на результат виборів значно більше, ніж будь-які прийоми штабних політтехнологів. Не виключено, що за підсумком перегонів в частині райрад сформується не промерська більшість.

Хоча в нинішньому складі Київради партія БПП «Солідарність», яку напередодні виборів очолив Віталій Кличко, не отримала більшості, розклад сил в міськраді дозволяє прогнозувати стабільну підтримку ініціатив мера. На даний час в неформальну опозицію записалися «Самопоміч» та «Свобода», що діють у чіткій відповідності до генеральної партійної лінії. Ставка на опозиційну риторику та піар-шоу дозволила їм підвищити популярність серед виборців, тож відмови від обраної тактики найближчим часом від них очікувати не варто. Проте слід зважити на «обтяжуючі» обставини для діючих депутатів – вони фактично були обрані за мажоритарною системою, тому кожен з них буде перш за все зорієнтований на вирішення проблем свого округу. Переконати виборців у власній корисності лише критикою та опозиційними гаслами навряд чи вдасться. Потрібні конкретні дії – відремонтовані під’їзди, впорядковані двори, засипані ями на дорозі біля будинку, замінені труби — що потребують бюджетних коштів, тому в сесійній залі на Хрещатику здебільшого пануватиме конструктив. Принаймні такої позиції дотримуватимуться ті, хто планує продовжити свою депутатську кар’єру.

Нинішніх депутатів та мера обрано мінімум на два роки (до вступу в дію змін до Конституції в частині децентралізації), а якщо пощастить, вони можуть відпрацювати й повний термін своїх повноважень. І у владної команди є всі можливості відмовитись від косметичних реформ, які практикувались останні півтора роки, на користь реальних. На цей час з Києва почалась лише одна помітна реформа – патрульної поліції, та й та ініційована не міською владою, а урядом. Що не заважає всім причетним без винятку записувати її до переліку власних досягнень. В задекларованих київською владою відкритості та прозорості в управлінні міським господарством, боротьбі з корупцією, наведенні ладу в будівельній та земельній сферах зроблені тільки перші кроки. А до реорганізації житлово-комунальної системи та міської інфраструктури ще навіть не підступали. Тривалий міжвиборчий період дає шанс розпочати справжні реформи, не розпорошуючи гроші з міської скарбниці на «хліб та видовища» для майбутніх виборців.

Нинішнього року Віталію Кличку потрібно продемонструвати, що Київ — місто не лише соціально незахищених верств, яким потрібні пільги, дешеві ліки та хліб, надбавки до зарплатні та матеріальна допомога. А ще й середнього та малого бізнесу, який вже зачекався полегшення бюрократичних процедур та податкового тягаря, та молоді, якій потрібні не тільки дитячі та спортивні майданчики, а й робочі місця, доступне житло і перспективи. Кияни не на словах, а на ділі мають переконатися, що спілкування з державними установами стало простіше, а корупція, принаймні на низовому бюрократичному рівні, дійсно зникла. Міська влада має нарешті ухвалити Генплан Києва, завершити тривалу боротьбу з МАФами, унеможливити появу нових земельних та будівельних скандалів, і довести, що ремонт Бортницької станції – приклад успішного співробітництва з іноземним інвестором, і він не стане останнім.

Перехід від малоефективної в довготерміновому плані «соціальної косметики» до впровадження вкрай потрібних перетворень, що постійно відкладались через політичну доцільність, — головне завдання для столичної влади на нинішній рік. Потрібно зосередитись не на безлічі малих справ та латанні дірок, а на реалізації кількох масштабних інфраструктурних проектів, які дадуть електоральні дивіденди не миттєво, а лише за кілька років. Шукати можливості для додаткового наповнення міського бюджету, а не постійно нарікати на вилучення з нього 60% податку з доходів фізичних осіб. Проводити реальні аудити діяльності комунальних підприємств, а не міняти їх керівництво як рукавички. Створювати умови для приходу іноземних інвесторів, встановлюючи прозорі правила, а не списувати їх небажання вкладати кошти на війну на сході країни.

Попередній рік довів, що система житлово-комунального господарства потребує негайного реформування. Міська влада має представити чіткий план його проведення, супроводжуючи реалізацію передбачених ним заходів роз’яснювальною роботою серед киян. Встановленням лише одних лічильників тепла в будинках та закликами до тотальної економії проблему не вирішити. Як і центральна влада, представники місцевого самоврядування здебільшого нехтують комунікацією з населенням, з’являючись «на люди» лише в разі необхідності гасити черговий скандал. Хоча саме мер та міські депутати мають не лише найкращі умови для контактів з мешканцями столиці, але й можливість отримати від спілкування максимальний ефект. Детальне пояснення здійснюваних заходів, інформування про плани та очікувані результати значно підвищать рівень довіри та підтримки киянами дій міської влади.

Наталія Гейчук

Джерело: kyiv1.org

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *